Чорне сонце

Господи, помилуй
Прохання
Мої набої
Твій час
Інтерв'ю
Розмова про Ірпінь
Чорне сонце
Біженці
На житнім полі
У цій борні
Коли я вернусь
Повернення
А чи винен?
Бажання
Не вбий
Щастя
Відверни
Ярославу Рудому
Чекання
Літній день
Проводи
Материнська пам'ять
На крилах молитви
Мамина молитва
Голос матері
Герої повертаються
Середина літа
Любові дух
Прощання
Україна і я
Настане час
О, краю мій
Відрікаюсь
Ради Христа
Храм
Моїм краянам
Цвітуть конвалії
Карпати
Ти молив
Стежка
Мамине полотно
Сміявся птах
А йдеться про гріх
Хіба не чуєш?
Одна дорога
Відчуття
Він
Твоє ім'я
Не забути добро
Я – вже осінь
Мамина весна
Криниця Біблії
Плоди
Україні
Бережіть мене, діти
Молитва
Я чую нині
У тебе доля
Моя любов
Найсвятіше
Взявши слово
Туга матері
Горить душа
Не проси
Не літайте, ворони
Це моя і твоя Україна
За нами
Весільний день
Церква
Любов прекрасна
Живи, Україно
Чекання матері
Вже ходить серпень
Не рахую літ твоїх
Спішить весна
Цвітуть акації
Научи
Настане день
До України
Бог покличе
Ваша любов
Різдвяне
Рік Новий

Господи, помилуй

Лиш одні руїни –
Ремесло вороже…
Неньку Україну
Збережи нам, Боже.

Вірю у молитви
В час на браннім полі,
У жорстокій битві
Ми здобудем волю.

Станем на коліна,
Розірвем кайдани,
Буде Україна,
Будуть християни.

І не будуть сльози
На душі, як чага,
Боже, дай нам розум,
Силу і відвагу.

Дай щасливу долю –
Годі вже страждати.
У своєму домі
Хочем панувати.

Нам чуже не треба –
Є свого доволі.
Тільки б – сонце в небі,
Тільки б – жито в полі.

Буде любо, мило,
Зацвіте калина…
Господи, помилуй
Нашу Україну.

Ради Христа

Тому, хто просить – по милості дайте,
З ним його муку й біду розділяйте
Ради Христа.
І за нужденних завжди помоліться,
Щиро з такими в душі просльозіться
Ради Христа.
Тож від чужої журби не тікайте,
Серце – не камінь, тож пам'ятайте
Ради Христа.
І не ховайтесь за гримом сумління,
Будьте у спеку для ближнього тінню
Ради Христа.
Їсти і пити хто просить – уважте,
Душу відкрийте сердечно так вашу
Ради Христа.
Часу й здоров'я жаліти не треба,
Кожного ближнього знайте потребу
І приведіть до Христа.

Бог покличе

На хиткім кришталевім морі,
Де відсвічує сонця слід,
Про минуле співатимем горе
І про те, що не стало бід.

Сам Господь нам воздасть за втрати,
Що зазнали ми на віку.
Всі шипи стануть зорями раптом
На небеснім Твоїм вінку.

І, піднявшись на гребінь хвилі,
Ти збагнеш з-поміж тисяч див,
Як велика Господня милість,
Скільки сліз Він за нас пролив.

Хай не чути безмовних схлипів
В морі, що пролилось в журбі, –
Кожний з нас їх достоту випив,
Зна колючок пекельний біль.

Але скоро, вже зовсім скоро
Бог покличе нас в райський сад,
І побачимо інше море –
Море Вічності і троянд.