Храм любові

Не забудь

Чи то достойно жити не змогли?

Неопалима любов

Молюсь

Слово Боже

Рідне слово

«Над урвищем розтала ніч…»

«Я на землі – поет, а погляд – до зірок…»

Прости

«Однаково всім сонце світить…»

«Отак щодня, аж до самого поту…»

«Я Божий раб, але не раб гріха…»

Моя свобода

«Я був як всі – у клопотах, тривогах…»

Віра

Життя

Я читаю Священне Писання

«Як сонце для неба, як вікна для хати…»

Час летить

А ти іди

А чи був кобзарем?

Я надію свою не палив

Народе мій

«Ніби й вільні стали, наче птиці…»

«Ген хрести почорніли з розпуки…»

«Свойого власного шукаймо родоводу…»

Чорнобильський диптих

Помолимось

«Тернистий шлях дістався вам таки…»

«Не раз Христа зрікались добровільно…»

Відлуння Чорнобиля

Ти чуєш, Боже

«Ти весь в полоні фактів і подій…»

Дубенська весна

«На перший погляд – начебто із Богом…»

Землякам

Лебедина пісня

«Не з бурею світу, а з Господом Богом…»

Єднаймося!

Відкрий в мені

Мій дід і прадід…

Листопад

«Хтось невидимий збудив…»

«Не скресне лід без весняного вітру…»

На схилі літа

Ви плачете…

Прийшов до мене вересень

До грішника

Вже пізня осінь

На самоті

Німує поле

Хіба я знав?..

У юності – пізно…

О Боже мій

Хтось, може, й дума

«Ці дивні люди, забувши Бога..»

Щастя

«Без Бога жити – то завжди…»

«Все зміряється в часі…»

Алілуя!

Не відрікаюсь

«Це ви, апостоли Христові…»

Роздуми

Стара дзвіниця

Перецвітають роки

«Хіба потрібне для поета…»

Можна лиш для себе жити…

«У цьому світі безнадійному…»

«Пригоріло нам сонце промінням…»

Якщо зістаріюсь

«Нам гріх щоденно душу точить…»

«Зумій знайти в Святому Слові…»

Не думав я

«То справді дивно, що й сказать…»

«Тому, хто просить – не відмовляйте…»

Лишив я батьківський поріг

Ні, не самотність

Гріхи мої

Кинь гріхи

Шлях до вічності

Ах, де той час?..

Боже Слово

В полудень віку

Дивлюсь на Вас, мамо

Господня любов

Доні

Розмова з матір’ю

Материнська надія

Що сталося?

Осіннє

Стежина

Була гроза

Ген пороша сіється

«Співають небеса…»

Дивне слово

Незнайомому другові

Не гадай

Ім’я твоє – християнин

Ніколи не пізно

«Які ж іще потрібні нам закони…»

«А я чомусь не звик до самоти…»

«Щодня іду навпомацки, наосліп…»

Люблю життя

Храни мою душу

Перемога

Обжинки України

Самому собі

Не вини

Пора зізнатися

І тільки тому

Не раз

Прагнути неба

Як нам бути?

О, скільки літ

Непрохані гості

З Богом

Сію слово

Отак живемо

Моє життя

Хвилина одкровення

Далеко десь…

Ти світ цей полюбив

А є й такі…

«О Боже, ім’я Твоє дивне…»

Справді…

Свідчення

Цю мову ти душею сповила

Надія

Мої слові

Про що ж він думав?

Де ж ти, літо моє?

Оберіг

Люблю цей світ

Закон збереження любові

Прагну неба

Совість

Я не хочу

«Мене з дитинства вабить космос…»

«Предосить вже сліз на душі і негоди…»

«Не шукайте ви Бога в чужій стороні…»

«Облягає гріх нас зусібіч…»

Ключ

Я не здивую

Чому?

Коли печаль

Молюсь за всіх

Любов Господня

Ключ від неба

«Де слово – там і глибина…»

Тепер вже знаю…

Читаю Слово Боже

Ісусе мій

То гріх…

Слово

Я своє минуле полишив

Посол

Не раз було

Ви – Гедеони

Біблія

Іду на Голгофу

Не то вже осінь, а не то зима

Усе від Бога

А я й не знав…

Скажи, чому…

Діалог на відстані

Завтра – вже пізно…

Спершу – слово

Різдвяна ніч

Новорічна ніч

Як нелегко

Ти той…

Ниву орали тато

Із віри тої проростає слово

Іду до храму

Господнє тепло

Бажання

Дозрівають слова

Дивлюсь в небесну синь

Світ

Поетові

Поет

Чи зможеш?

До світу

А є любов…

Ти не згори…

Була моя печальною дорога

Христова любов

Молитва

Моя душа

Простіть мене

На Україну поверни

«У лузі схилилась калина…»

Поклонись

Батьківська земля

Рідне

Жебрацька доля

«Як неба жадає птиця…»

Там, далеко

Я за тебе молюсь

Пора покаятись

Душі потреба

Монолог Дубна

Краю рідний

Не зрікайтесь

Незалежність

Вузол

Матері

«Знов безсоння, не можу спати…»

Розмова з матір’ю

Мамине чекання

Материнська пісня

Яка молитва?

Щастя

В день твого народження

Музика Шопена

Вже сивина

Уперше

Я восени закохуюсь у сад

Йдуть дощі

Музика

Журавлі

Вітчизні

Вже тане сніг

Два ручаї

Приїду я обов’язково

Мій сад

Прощальне

Тебе я кличу

Твоя любов

Зустрілися

Не докоряй

Не нарікаю

Тобі

«Нехай не ти, не ти мене шукала…»

Нарікати не треба

Катерина

Осіннє

Ще не закінчена дорога

Осторога

Зізнання

«В дитинстві – ми всі поетами…»

Лідії Коломиєць

Літа мої

На узбережжі океану

Ми не вмерли…

Ти співаєш…

Пломінь чистої любові

Зустріч у Сан-Франциско

Живу в Сакраменто

Дякую Богу

Оберіг

Сакраменто

Я Тобою живу

З Тобою буду йти

Ти мене полонила

Там, де синій туман

До щастя – лиш одна дорога

Спільна молитва

Падають зорі

З Тобою стрілися

Господня любов

Найдорожча – мамина сльоза

Чаша терпіння

Великий Боже

Плата за слова

Ще пам'ять жива

Боже праведний…

Храм любові

Не обіцяйте

Ти – мій Спаситель

Господи, я знаю…

Тисне темрява

Твоя Наречена

Світло у вікні

Покажи мені сяйво зорі

Останній час

Коли бува життя навкіс…

«Ти впізнаєш мене – наяву…»

Життя – одне

Коли життя…

Мій срібний шлях

Іще не пізно

Досхочу

Осінь

Акварелі

Повернення в дитинство

Зимовий етюд

Калинова правда

Прихід зими

Час молитви

Не переконуйте мене

А чи потрібні тут слова?

В Твоїх очах…

Все це було…

Кращого в світі нічого нема

Не жалійте

Народження Христа

Іду по житті храм у душі

Хай радіє вся земля

Рік Новий

Різдвяна звіздар

Колядка

Сійся-родися!

Спи, Ісусе!

Люблю

В молитві…

Добридень!

Тече життя…

Ми народилися…

Мій Господи

Миколі Заболотному

Я гріх спізнав…

Бог нас кличе…

А сни мої…

Настала пора

Відрікаюсь

Посміхнись!

Життя

Моя дорога

Мої слова

Будьмо, люди!

Час вогню

Тікаю я…

«Чи сталося в світі диво…»

Молитись буду

Мій день

Я дивлюсь

Неймовірне

Втекти б від світу

Якби ж то знати…

Бачу

Старіє світ

Ми не зреклися

Очі

Щасливий я, що ти – у мене є

Все – на двох

В душі твоїй

Місячна тінь

Зоря

Важко незрячому бути

Вечірнє

Болить душа

Спадщина

Ти – себе спаси

Україні

Із дум кобзарських…

Цей час – для нас

Христос

Освідчення

Учіться в сонця

Боже Слово

Для чого живу

Чого ще треба?

Неповторна любов

Моя любове

Ной

Ковчег

Істина

«Дивно якось: до отих, хто поруч…»

Моя доля

Ах, як серце болить!

До світу

Степ

Хай не радіє…

Є в кожного дорога…

Я щасливий

Правда

Україно

День народження

О Господи!

На цій землі

Читаю Біблію…

Слово

Дивлюсь на світ

Пізнання

Дарма, що листя облетіло

Ти народилась

Мамин заповіт

Я хочу такої любові…

На світанку

У світлиці

Пригадав

Роздум про душу

Христос

Прости

Ми в кожен день…

Листопад

Блаженство

Надвечір’я

Зустріч

Лиш ім’ям Твоїм…

Твій образ

Людський геній

Спогад

Осінній малюнок

Картина на асфальті

Довгождана весна

Божий заповіт

Не відступайся

Він і сьогодні

Голгофа

Крикунам

Хоч сивина…

Ностальгія

Слово поезії

Закон буття

Совість

Христос воскрес

Воскресіння

Безсоромність

Дарунок

Є тільки Бог

Небесний Отче

Не розгублю

Життя з Христом

Свобода

Вірю

Воїн Христа

Біблія на столі

Я – не один

Читаю Біблію

Своя дорога

Себе не мислю

Моє життя

Я вже не той

То знову гріх

Знайомому

Нам не вертатися

Ми старіємо

На виданні

Ваша пісня

Зустріч

Живи, моя Вітчизно

Сходження

Водоспад

Надвечір’я

Я прийшов до Тебе

Матусю

Дні

А зоря – як на свято

Слово моє

Дай для мене

Є почуття

Молитва

Осінній роздум

Мої сліди

Я поклоняюся

Був я гордим

Є ще воістину люди

Коли ти йшов

Я знаю

Музика

Тільки віра

Як бути

На світанку

Надбання

Мій час

Без перепочинку

Зоряне небо

Гріх

Вірю в молитву

Народження Христа

Над обрієм

Слово Боже

З нами Бог

Чи то достойно жити не змогли?

Чи то достойно жити не змогли,

А чи така в нас характерна риса?

Все більше й більше на землі могил,

Аніж дитячих маємо колисок.

Невже довічні ми чиїсь раби

Лише тому, що ми таки не лежні?

Всього в житті навчилися робить,

Вже й здобули для себе незалежність.

А далі що? Куди ж бо з нею йти?

Які долати гори і міжгір’я,

Аби її назавжди зберегти

І оправдати пращурів довір я?

Ви ж бачите, нема для злету крил,

І сил немає, щоб з колін піднятись,

І тягнуть нас щоденно до могил

Безрадні злидні… Як же оправдатись?

Тож скільки можна виливати сліз

І лиш на долю нарікати власну?

Народе мій, хіба ж ти не доріс

Себе збагнути в просторі і часі?

Хіба не знаєш істини про те,

Що тільки з Богом будеш панувати,

А слово правди з вуст Його святе

Тебе утішить, ніби рідна мати.

І порятує сонячну твою

Стражденну землю із гербом калини.

Вже до молитви кличуть, чуєш, б’ють

Духовні дзвони в небі України.

***

Не раз Христа зрікались добровільно

І знову розпинали на хресті,

А потім каялись, ставали богомільні,

Вже, начебто, невинні і святі.

Тож скільки ще Його зрікатись будем

І нарікати, звісно, на життя?

Чи мало нам в многостраждальних буднях

Того, що не відкинеш в забуття:

Той чорний грім, що впав на землю чорну

І дикі дзвони, що на сполох б’ють,

Той плач живих за тими, хто учора

Пішов на цвинтар у останню путь?

Уже, мабуть, отямитись нам треба,

Прийти усім до розуму пора.

Хіба ж не Бог – Творець землі і неба, –

Бажає нам безсмертя і добра?