Іду на вечерю

Відгуки про Іду на вечерю

0

Авторизація

5

0

4

0

3

0

2

0

1

0

Зміст Іду на вечерю

Дивлюсь на образ…

Церква

Зоря Правди

Жита прожитого…

Слово

Все, як в сні…

Щоб з надією зустрітись

Є Ізраїль…

Єрусалим

Розстріляним євреям у Дубні в 1941–1942 рр.

О листопаде…

Якщо ти на землі…

Рушничний постріл

Візьміть усе…

Замок над Іквою

Значить – любиш ти…

А вона ж така красива…

Безсоння

Береза

Край ночі…

Казка

Іде весна…

Живу не так…

Нам жити треба…

Не можу…

Українським скоробагатькам

Ювілейне

Тут наш рідний дім

Наше сподівання

Пенсійне

Міський майдан

Вже буде так…

Кажу тобі, люба…

Ми з тобою

Боже благословення

Іду на вечерю…

Йду у світ

Бачу батькову хату

Пошуки скарбів

Стане піснею

Я радію життю

Не хитрую

Дитбудинок

Доля

В небі любові

Я не дам тебе в образу

Для вірних

Молитва жінки

Так пізно…

У Божім храмі

Віртуальне життя

Я втомився…

Виправдання

Мамина молитва

Візьми цю книгу…

Я іду…

Рятуймо душі

Голгофський хрест

Хвилююча хвилина

З Христом єднання

Ріка любові

Вечірня пора

Чую голос…

Великоднє

Причетність

Зустрінусь з Ним

Схаменися!

Вже й у джерелах кров…

Відступникові

Я був з Богом завжди…

Журба

Порятувати душу

Запрошення

З Тобою я зустрівсь…

А зростило – Слово

Я звикаю…

Згадай…

На ниві Божій

Читати уривок Іду на вечерю

Боже благословення

Коли до Бога вперше я приніс

Свої тривоги і свої печалі,

Душа моя просяяла від сліз –

Вона молилась ревно, не мовчала.

Коли ж ішов у світ я від воріт,

Узявши Вістку Добру із собою,

То Він, Господь, дивився мені вслід,

Мій кожен крок благословляв любов’ю.

Коли гарячим потом струменів,

Був до знемоги втомою розбитий,

Тоді Він руку подавав мені,

Води живої – силу відродити.

Коли мій гріх, немов порожній звук,

Хапав за горло з реготом і дико,

Тоді молився, брав вінка до рук

Його, Христів, що був для зла як виклик.

Коли життя земне моє мине,

Коли нове у Вічності вже буде,

Він Сам, Господь, стрічатиме мене,

Бо не забув про мене й не забуде.

Моя рука в Його замре руці,

Єством тепло відчую неминуще.

Осушить сльози на моїй щоці

І подарує радо райські кущі.