Лет лебединий

ДОСВІТНІЙ СВІТ

Що ж відбувається?

Залишимося разом

Твої слова…

Коли втомлюся…

Слово

Досвітній світ

Сивіють небеса

Пересіялася дорога

Цей грішний світ

Буде смерть…

Мій голос

Поетові

Спливають дні

О, ця жінка!..

Хрести

Вини нема…

Коли ми юними були

Із мови травень звучала молитва

Святе Письмо

Ми заплачемо…

Будьте собою

Вітчизні

Я народився

Усе минеться

Боже Слово

Сію слово

Ти, мій Господи…

По-справжньому люблю

Світ жорстокий…

Не збагну

О, речники…

Знімаймо маски

Який Ти добрий!..

І ось прийшов Ти…

Як відсіє вже ніч…

Ми – християни

Ти встань з колін

Учитель

Ти взяв любов…

Брехливий світ…

Найвища мета

ОСІННЄ БАРОКО

Осіннє бароко

Лет лебединий

Ми зустрілись…

Мені так хочеться…

Відгомонять колись роки

Моя душа

Ця вже пора…

Зійди, надіє…

Моя душа благословенна

Приходить день…

Дивлюсь на осінь…

Розмова з юністю

Вже осінь знов…

Згадай про душу

А вже осінь

Пора повноліття

Вже листопад…

Все частіше…

Спогад

Ще тільки осені туман…

Тулю слова…

Мені б з тобою…

Ти ідеш…

ДУША – В ЗИМОВІ КРАСІ

Падай, сніг!

Душа – в зимовій красі

Зимова краса

Грудень

Не ті вже зими

Різдвяне

Сніги

Так добре нам…

Перший сніг

А ЛЮБОВ НЕ В’ЯНЕ

Ти намалюй…

Благословляю

Тобі я вдячний

Грає сурма душі…

Ти не плач

Коли ти любиш…

Любов несімо

Тож підемо…

Нам треба…

Я знов з тобою

А любов не в’яне

Прийди, як пісня

Я ждав тебе

Прийди…

Люби мене

Диво сталось

Ми будем вічні

Чому?

Вже зійшла зоря

Не проминай…

Благослови

Є надія…

Найкраща пора

Втеча

В травах літо…

Тулись…

Стікала тихо ніч…

Ніч минула

Я тебе шукав

Я пишу

Де ти, доле?..

Яке ж то щастя!..

Тобі

Прости

Не збагну

Твої слова

Не шукай

Два крила

Літа розвіються…

Тополя

Світає

На перехресті до вічності

Заповіт

Цей день…

Засторога

Дитинство

Прозорий ранок…

А тепер ми – в парі

Інакше

Над полем…

Люби…

Ти невід’ємна є, любове

Івання

Почуття

Сонця промені…