Розділ перший. Аби світитись, як зоря
Пробач мені
Молитва саду
Краса любові
Будуємо храм
Я до тебе летів…
Боже мій
Я щасливий сьогодні
Прийди, Господь
Як добре на душі…
О так, мій Боже…
Пам’ятай
Незабутній час
Ми могли б…
Наші вчинки
Господній хрест
Христос і розбійники
Ми в камені жили…
Молитва
Єдність з Христом
Ще бродить літо…
Розридалася скрипка
Сльози
На те й зима…
Молись щодня
Зоряна тиша
У мене доля…
Ангел за плечима
Двері храму
Поговори, мій Господи…
Голос матері
Розділ другий. У світі ми прожити рожденні
Моя вітчизно
Алея героїв
Весна України
День перемоги
Ти прилинь…
Ой, тісно в цім світі
Ну хто біду тобі накликав?
Я повернусь…
Гнів Тараса Бульби
Невідомому воїну
Моя святине
Один в нас хрест…
Дорога щастя
Де ти, мамо?..
Є надія
Доки сила і воля в нас є
Хочу тиші
З нами – сила…
Втікачам
Моє сумління
Війна не йде у забуття
Ми є народ
Хвора земля у ранах…
Я не прийду…
Куди б не ходив…
Вставай, народе
Ти завжди до себе мене кличеш…
Моє село
Лелеки
Іде весна…
Спогад
Ми не раби
Тато сіє жито…
Моя вітчизно
Ти будь подільчивим…
Благаю, Боже…
Горе
Мамина молитва
Я каюся…
Свічки
Молюся, Києве, за тебе…
Крок назустріч
Краю мій
Не тікайте від Бога
Осінь
Твоя зоря
Сину мій…
Ти надійно сьогодні з Ним
Радій, мій брате
Свобода є…
Чи то ще літо…
Молюсь за Україну
Розділ третій. Я розплітав твою косу
Я малював тебе…
Вечірній дзвін
Щастя
Люблю тебе
Я розплітав твою косу
Споріднені душі
Мені б з тобою…
Ще тільки осені туман…
Щаслива мить…
Ти не одна
Розділ четвертий. Рубаї
Ми могли б…
Ми могли б досягнути небес
Задля більшого щастя сьогодні.
Та для цього замало словес –
Нам потрібна ще й мудрість Господня.
Ми ж такі, як і завжди були:
Все надміру нам треба й до соту.
Від наїдків аж гнуться столи,
Заганяємо совість в болото.
Ген глибокі сліди простяглись
Шляхом втечі з любові, із раю.
І тепер, як бувало колись,
В безнадії своїй помираю.
Зустрічаєм прийдешнє сумне,
Де лиш зойків покручені звуки.
Надаремне вдягають мене
В білі шати послужливі руки.
Не буває так просто чудес –
Треба душу сльозою омити,
Якщо хочемо справді Небес,
Якщо хочемо з Господом жити.
Нова поетична збірка Сергія Порфировича Рачинця. Це поезія про віру в Господа і подяка за кожен прожитий день, а також про мрію та віру в перемогу. Кожен вірш наповнений болем та надією. Поет вважає, що для того, аби перемогти у цій війні, ми повинні звільнити наші душі від гріха, жити у злагоді та виконувати дві найбільші заповіді: любити Бога і ближнього. Це основа нашого життя. Вірші про істину, любов і душу. Віра в Господа, любов до Нього, Божа підтримка допомагають пережити всі труднощі, які підготувала нам доля. Адже найвища мета християнина – служити Богу та дарувати людям любов і добро.
Переглядів: 48