Вибір

Блаженний той…

Радість Воскресіння

Забуду всі образи…

Засторога

Сіячі

Батькові долоні

Слово Господнє

Заходь в мій дім

Ми – Христові

Учись у Нього

Кульбабовий рай

Урок благовістя

Радію

Помолимось

Вальс Шопена (диптих)

Без Тебе…

Коли читаю…

Блакить небес

Буває сумно так…

До України

Синові

Коли втомлюся…

Наталі Цехош

Дивний сон

Золоті ключі

Пролог

Осіннє

Муза

У поле вийшов…

Загублена душа

Монолог сироти

Літо

Є надія

Мова

Вірою

Діалог з Богом

Я п’ю життя

Моє передзим’я

Пам’яті Лесі Українки

Почуття провини

Слова-ключі

Коли погасне…

Благословенний день

Пора осмислення

Народження Зорі

В ім’я життя…

Туга за поетом

Таке бува

Повернення в дитинство

Гуркоче грім

Я там живу…

Вогник віри

За роком рік…

Одна дорога

Вечірній час

Ти від Бога мені…

Я тобі співаю…

Мозаїка днів

Шлях земний

Розцвіла душа

Ти любиш квіти…

Поглянь, кохана…

Молилась ніч

Бентежний щем

Тебе шукав…

Твій голос

Літня спека

Дні біжать…

Райський сон

Осіннє бароко

Пізня осінь

Жоржиновий сум

Сага життя (поема)

УЧИСЬ У НЬОГО

«…навчи Ти мене Своїх постанов!»

(Пс. 118:124)

Як мало знаємо іще

Про Того, Хто зійшов на землю,

Він став звичайним сіячем,

Ходив і просто кидав зерна.

Він не шукав, як ми, своє,

Не мав де й голову схилити.

Його покликання не є,

Аби продати і купити.

Він мав лиш владу над людьми,

Чи то у свято, чи у будень,

Казав не раз: «Якщо не ми,

То хто в цім світі сіять буде?»

Уже втомилася земля,

Шукає прихистку для себе,

Безпомічна, немов маля,

Руками тягнеться до неба.

Та не прийде жаданий час,

І не завруниться завзято,

Якщо сьогодні кожний з нас

Не поспішить, що стать на чати…

Земля пірнає у пітьму,

І вже її не зупинити.

Що ж, їсти нині є кому,

Але нема кому робити.

Візьми є молитву на уста

І відвернути гріх свій спробуй.

Учись у Нього, у Христа,

Як стати справжнім хліборобом.

Як сіять зерна у ріллю,

Як засівати людські душі,

Аби сказати міг: «Люблю

Цей світ, до пагуби грядущий».