Животоки

Паралелі і меридіани

Ода любові

Животоки

Плач матері

Україна

Шукайте

Світло

Глибока ніч

Синові Сергію

Заповіт

Воскресіння

Протиріччя

Ви нам не брати…

Час повертати вже своє

Зима

Весна України

Осіння ніч

Подаруй мені, Боже

Так влаштований світ

Нинішній день

Вертаймося до Бога

Німа душа

Сьогодні все не так…

Ріка життя

Молюся за всіх

О батьку мій

Христос воскрес

Мій храм

У небесному лоні

На порозі – весна

Ти бути вільною хотіла

Твої літа

Батьківський поріг

Дивися у вікно

За півгодини до весни

Ми любов’ю хрещені

Коли ім’я Господнє ти забудеш

Зайшов у храм

Подих весни

Багаття дня погасло

Зимова драма

Да Вінчі

Чекання світанку

Весняне

Аби не зник у ядерній війні

Діалог з долею

Осіння стежка

Пам’яті Олександра Мацієвського

Я поет

Не стане Україна на коліна

Ваша любов

Ми – християни

Прапрадідів земля

Пройти шляхи…

Я люблю

Єднаймося

Мамине полотно

Іде Різдво

Живуть в мені

Було колись

Голгофа

Мамині тривоги

В моїй душі

Бруньки

Пошуки

Калинонька

Вишита сорочка

Монолог матері

Колискова

Весільна пісня

Дивний ранок

Граде сивочолий

Сон Тараса Бульби

Із циклу віршів «Діалоги з Людмилою Петручок»

Олександрія

В серці твоїм…

Ти славиш…

Чи пам’ятаєш?

Мить

Поле неозоре

Не бійся втоми

Зустріч з весною

Новонароджена

Паралелі і меридіани

Паралелі і меридіани…

За життя їх не сходити всіх.

Вірні Богу ми, як християни,

Часу не шкодуємо і ніг.

Йдем назустріч сонцю, чи на захід.

Тут і там чекає нас народ.

Ми, як справжні перелітні птахи,

Для яких немає перешкод.

Проникаєм крізь стіну туману,

Переносим спеку, дощ і сніг.

І як в тім письмі від Іоанна

Кажемо: покайтеся за гріх!

І таки, попри усі тривоги,

Чують нас і каються – пора,

Бо наблизилося Царство Бога,

Істини, Любові і Добра.

Хай приходить швидше потепління

В душу ту, що інеєм взялась.

Тільки той достойний Воскресіння,

Хто з Христом навіки поєднавсь.

Паралелі і меридіани…

Де б не був ти – чути Божий глас.

Але ми сьогодні – християни,

Нам під силу відстані і час.

Ода любові

Господь для нас дав заповідь святу:

Любити завжди ближнього всім серцем

І дарувати людям доброту,

Бо світ без неї інеєм візьметься.

Любити всіх, а не отих, хто нас.

Бо то ж якою буде нагорода

Отих, хто має безлічі образ

І гнів таїть лихому на догоду?

Ти першим руку протягни таким

І поклади по-дружньому на плечі.

Нехай вогонь любові твій палкий

Загоїть їхні рани недоречні.

А якщо хтось приніс для тебе зло,

Ти не шукай можливості для помсти,

Яви любові прощення тепло,

Щоб все було невимушено й просто.

Бо може статись, що спіткнешся й ти

Чи хтось з близьких поранить тебе словом…

Не бійся, ні, до нього підійти,

Знайти порозуміння у любові.

Отож Христові схилимось до ніг,

Молитвенно проситимем у Нього

Любові тої, що прощає гріх,

Дає в безсмертя кожному дорогу.

Коли ім’я Господнє ти забудеш

Коли ім’я Господнє ти забудеш,

Душа гріхом просякне до глибин.

Хтось прокляне тебе, а хтось осудить,

Але не Він, повір, не Божий Син.

Він буде Сам з тобою розмовляти,

Не як з рабом, що всяк його скубе,

А ніжно так, як батько, а чи мати,

І зробить знов людиною тебе.

І знов оберне в дух скорботне тління

І нагадає, хто ти й звідкіля,

Ще й дасть надію на твоє спасіння,

Яка направду душу окриля.

Ще буде біль, ще будуть в тебе чвари

І безлічі спустошливих образ.

А ще гріхи, неначе яничари,

Терзати душу будуть ще не раз.

І знову розпач, невимовний спротив,

І сказ диявола ошкірить до безмеж.

І буде так повторюватись доти,

Допоки Правду Божу не приймеш.

І не прийде до тебе жодна зміна

В цей час насилля, безуму й тривог,

Допоки ти не станеш на коліна,

Не визнаєш, що є на світі Бог.