



Опис Зупинись
Михайло Минович Михайлюк народився в Обухові Київської
області 1937 року. Після закінчення школи і аероклубу в Києві по курсу пілота
був у льотному таборі, де навчився літати на літаку «Як-18». Працював
кочегаром, різноробочим, ливарником на Київському судноремонтному і
суднобудівельному заводі.
Згодом закінчив Педагогічний інститут, Університет
марксизму-ленінізму. Працював у школі вчителем, вихователем, в інституті –
науковцем. Відмінник народної освіти, захистив кандидатську дисертацію.
Вірші почав писати в шкільні роки, був членом
літстудії, друкувався в газеті «Днепровский водник».
В 1993 році молитвами мами прийшов до Бога і з наступного року почав писати вірші про Бога і для слави Божої. Друкувався в різних християнських газетах і журналах. Член Спілки християнських письменників України. Переклав з російської мови на українську «Збірник молодіжних і дитячих пісень». Всього автор написав і переклав більше 9000 християнських віршів.
Зміст Зупинись
Передмова
Мій Бог
З Богом
Зупиніться!
Зупинись!
Життя – Богу
Ніч і день
До Божого літа
Серце вірного
Доживаєм віку
Говоримо про бога
Минуле і майбутнє
Голгофський хрест
Дух життя
Чи ти християнин?
Живому Бог поклін
Зустріч
Боги
Прагнуть
Бога прославляй!
Вхід і вихід
Подяка і хвала
Біжіть до Христа!
За що не люблять?
Життя
Ти – мій!
Звернись до Бога
Ходімо до людей
Основа спасіння
Співаймо
Віра
Сни
Важко
Світло
До Христа
Не судіть
Книга книг
Перспектива життя
Ми – світло
Істина
Тішився багач
Чи жду я зустрічі?
Багаті родичі
Бог дав нам час
Боже!
Бажання
З життя в селі
Коли немає Бога
Єднаймось
Чи можемо купити?
Право на життя
Весна настає
З подякою
Думки
Для мами
Моя Батьківщина
Коли розлучаються
В небеса
Притча
Дорогій людині
Дружині
Акростих 1
Акростих 2
Читати уривок Зупинись
Не судіть
Скільки поглядів, вчень і
думок,
Що вирують у людських серцях!
Скільки осуду, знає лиш Бог,
Бо планета засмічена вся.
Як же легко ми судим людей
У розмовах щоденних своїх,
Не подумавши навіть про те,
Що і в мене такий же є гріх!
Осуд місце широке зайняв,
Він штовхає людей до
повстань.
Він проник і в сім’ю
християн,
Що сповідують нині Христа.
Людям Бог наказав: «Не
судіть,
Бо так само осудять і вас,
А самі перед Богом ходіть
І виконуйте Божий наказ».
Бо суджені в тюрмах сидять,
Посилаєте ви їх туди.
Але в світі один лиш Суддя
Може правильно грішних
судить.
Чи не краще когось похвалить,
Відчуваючи радість в собі,
Горе ближнього з ним
розділить,
Щоб душевний применшити біль?
Поділитися Божим добром,
Що Господь з неба в Слові
послав…
І примножена буде любов,
Менше стане ненависті й зла.
Чи не цього бажаємо ми?
Цього хоче й Господь наш –
Ісус.
І ти висновок з вірша візьми
І в житті повсякденнім керуйсь.